Додаткова сесія - 2018

УМОВИ УЧАСТІ В ДОДАТКОВІЙ СЕСІЇ ЗНО-2018

 

Протягом п'яти робочих днів з дня проведення основної сесії зовнішнього оцінювання з певного навчального предмета (з урахуванням дня проведення) подати заяву щодо участі в додатковій сесії можуть учасники зовнішнього оцінювання, які:

1) не змогли взяти участь в основній сесії зовнішнього оцінювання через причини, що не залежали від дій та волі особи, яка проходить зовнішнє оцінювання, та на які вона не може вплинути;

2) у день проведення зовнішнього оцінювання з відповідного навчального предмета брали участь у міжнародних, всеукраїнських заходах (змаганнях, конкурсах, олімпіадах тощо), включених до офіційних заходів Міністерства освіти і науки України, Міністерства культури України, Міністерства молоді та спорту України, або прямували до/з місць їх проведення, що підтверджено відповідними документами;

3) брали участь в основній сесії зовнішнього оцінювання, але стосовно них допущено порушення процедури проведення зовнішнього оцінювання;

4) брали участь в основній сесії зовнішнього оцінювання, але не змогли завершити виконання сертифікаційної роботи з певного навчального предмета у зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я або виникненням у пункті зовнішнього оцінювання інших обставин, що могли становити загрозу для життя та здоров'я учасників зовнішнього оцінювання.

 ПОРЯДОК ПОДАННЯ ДОКУМЕНТІВ НА ДОДАТКОВУ СЕСІЮ

Подання документів особами щодо надання можливості пройти зовнішнє оцінювання з певного(их) предмета(ів) під час додаткової сесії здійснюється у строки, що встановлюються наказом Міністерства освіти і науки України (наказ МОНУ від 19.09.2017 №1287).

Документи щодо надання можливості пройти зовнішнє оцінювання з певного(их) предмета(ів) під час додаткової сесії подаються до Харківського РЦОЯО, а також можуть надсилатися рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Особа, яка подає документи щодо надання можливості пройти зовнішнє оцінювання з певного(их) предмета(ів) під час додаткової сесії, має подати комплект документів, що містить:

  • заяву (встановленого зразка) щодо надання можливості пройти зовнішнє оцінювання з певного(их) предмета(ів) під час додаткової сесії, у якій має бути вказана причина, що унеможливила участь в основній сесії;
  • документ, де відображено факти та обставини, що можуть бути підставою для допуску до участі в додатковій сесії.

Разом із документом, що підтверджує певні події та факти, оформленим іноземною мовою, має подаватися його нотаріально засвідчений переклад українською мовою.

У разі потреби, за консультацією можна звернутися до пунктів:

м. Харків – Харківський РЦОЯО, майдан Свободи, 6, к.466, тел. (057) 705 07 37

м.Суми – Сумський обласний інститут післядипломної педагогічної освіти, вул. Римського-Корсакова, кімната 113 (гуртожиток, І поверх) тел. (0542) 330 329

м. Полтава – Департамент освіти і науки Полтавської обласної державної адміністрації, вул. Котляревського, 20/8, к.2.9, тел. (0532)608233.

 Інформація про результати надання можливості пройти зовнішнє оцінювання з певного(их) предмета(ів) під час додаткової сесії розміщується на веб-сайті Харківського РЦОЯО наступного робочого дня після  дня засідання регламентної комісії.

Пункти зовнішнього оцінювання для проведення додаткової сесії зовнішнього оцінювання створюються за місцем розташування регіональних центрів.

 Директор – Сидоренко Олександр Леонідович, доктор соціологічних наук,професор, член-кореспондент НАПН України.  Додаткова  інформація з питань ЗНО: Якушева Олена Сергіївна, спеціаліст по зв’язкам з громадськістю (057) 705 07 37, 097 83 23 496

Мережа пунктів основної сесії зовнішнього незалежного оцінювання м. Охтирка

  1.  

    Округ Пункти проведення  зовнішнього незалежного оцінювання
    Назва навчального закладу Адреса навчального закладу
    22 травня  2018 року  (математика)
    м.Охтирка Охтирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 1 Охтирської міської ради Сумської області   Вул. Перемоги, 2, м. Охтирка, Сумська область, 42700
    Охтирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 5 імені Р.К. Рапія  Охтирської міської ради Сумської області Вул. Армійська, 107, м.Охтирка, Сумська область, 42700
     24 травня  2018 року  (українська мова та література)
    м.Охтирка
    Охтирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 1 Охтирської міської ради Сумської області   Вул. Перемоги, 2, м. Охтирка, Сумська область, 42700
    Охтирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 2 Охтирської міської ради Сумської області Пров. Сумський, 35, м. Охтирка, Сумська область, 42700
    Охтирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 3 Охтирської міської ради Сумської області Вул. Шевченка, 22, м.Охтирка, Сумська область, 42700
    Охтирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 5 імені Р.К. Рапія  Охтирської міської ради Сумської області Вул. Армійська, 107, м.Охтирка, Сумська область, 42700
                                         06 червня 2018 року  (історія України)
    м.Охтирка Охтирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 3 Охтирської міської ради Сумської області Вул. Шевченка, 22, м. Охтирка, Сумська область, 42700
    Охтирська загальноосвітня школа I-III ступенів № 5 імені Р.К. Рапія  Охтирської міської ради Сумської області Вул. Армійська, 107, м.Охтирка, Сумська область, 42700

100 років Української Держави

1524662709 25На виконання Указу Президента України від 22.01.2016 № 17 «Про заходи з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років » та розпорядження Кабінету Міністрів України від 26.10.2016 № 777 «Про затвердження плану заходів з відзначення 100-річчя подій Української революції 1917-1921 років та вшанування пам’яті її учасників на період до  2021 року», Українським інститутом національної пам’яті підготовлено інформаційні матеріали та методичні рекомендації «100 років Української Держави», якими передбачено урочисте вшанування знаменних подій, організацію інформаційних, навчально-виховних та інших заходів.

Детальніше...

ЯК СПІЛКУВАТИСЯ З ДІТЬМИ РАННЬОГО ВІКУ

Шановні батьки!

Спілкуючись зі своєю дитиною, намагайтеся:

1. Бути послідовними. Не забороняйте дитині того, що ще вчора їй було дозволено.

2. Будьте ввічливими з дитиною. І тоді ваша дитина засвоїть саме такий стиль спілкування.

3. Співпрацюйте з дитиною, а не керуйте нею. Ваші накази, різкі заборони демонструють зневажливе ставлення до дитини, можуть спровокувати в неї прояви агресії.

4. Вводьте чітку систему заборон. Їх не повинно бути багато, і вони мають бути потрібні вашій дитині для відчуття безпеки.

5. Формулюйте заборони стисло, конкретно. Краще сказати дитині: «Гаряче!», «Високо!», «Брудно!», «Обережно!», ніж «Не можна!», «Відійти!», «Не бери!».

6. Встановіть певні правила у своїй родині, дотримання яких допоможе уникнути великої кількості нотацій і заборон, а дитині — бути спокійнішою та більш упевненою.

7. Розширюйте поведінковий репертуар дитини. Для цього розповідайте їй, у який спосіб можна розв’язати різні проблеми. Демонструйте приклад різноманітних реакцій на події (як на позитивні, так і на негативні).

8. Застосовуйте під час спілкування з дитиною стислі, чіткі й зрозумілі для неї інструкції. Не захоплюйтеся нотаціями: скоріше з ваших слів дитина зрозуміє лише те, що ви незадоволені нею або навіть не любите її.

9. Застосовуючи покарання, намагайтеся не бути надмірно суворими і не принижуйте гідність малюка.

10. Будьте терплячими. Уникайте власних спалахів негативних емоцій у відповідь на незадовільну поведінку дитини.

11. Якомога частіше кажіть дитини про те, що ви її любите. Нехай малюк знає, що ви любите його тому, що він існує, а тому що він прибирає іграшки, їсть кашу.

 

Пам’ятка для батьків,  які прагнуть, щоб їхня дитина стала впевненою в собі

  • Не втручайтесь у справу, якою зайнятий ваш малюк, якщо він не просить допомоги.
  • Щоб уникнути проблем і конфліктів, співставляйте особливі сподівання зі здібностями дитини.
  • Якщо те, що ви маєте намір сказати, звучало вже разів десять, краще промовчіть: можливо, це не працює.
  • Особливість і здібності дитини розвиваються тільки в тій діяльності, якою вона займається за власним бажанням і цікавістю.
  • Навчити дітей відповідати за свої вчинки — це одне з найголовніших завдань дорослих.
  • Поступово, але неухільно знімайте з себе турботу та відповідальність за особисті справи дитини і передавайте їх їй.
  • Візьміть на себе тільки те, чого дитина не може виконати самостійно.
  • Дорослим необхідно набратися мужності і обов’язково давати дітям можливість робити помилки, щоб вони навчились бути самостійними.
  • Фізичні покарання озлоблюють, залякують і принижують дітей.

 

Загальні поради щодо мовленнєвого розвитку дітей

  1. Не допускайте у спiлкуваннi з дiтьми спотвореного вимовляння слiв, пiдлаштовуючись до їхньої вимови. Вимовляйте завжди слова правильно, як за звуковим складом, так i за формою.
  2. Якщо дитинi важко вимовляти певний звук, спробуйте доступно пояснити їй необхідну дiю мовленнєвих opганів.
  3. Вивчiть з дитиною кiлька скоромовок; привчайте промовляти скоромовку швидко, чiтко вiдтворювати вci звуки.
  4. Виховуйте в дитини увагу до звукової будови слiв; навчiть видiляти перший i останнiй звуки в словi (звертаючи увагу на м’якi приголоснi), впiзнавати окремі звуки в серединi слiв. Заохочуйте дитину до гри в слова, до словотворчостi за допомогою найпоширенiших префiксiв, суфiксiв (без уживання цих термінів), наприклад: писати — написати, дописати, переписати, відписати; pікa — рiчка, рiченька.
  5. Спонукайте дiтей до запитань. Прислухайтесь, чи запитання дитини звучить правильно, а потiм відповідайте на нього.
  6. Не намагайтеся відповісти на кожне запитання малюка.
  7. Iнколи запитуйте: «А ти як вважаєш?»
  8. Використовуйте для мовних вправ предметні і сюжетні малюнки, доступні і цікаві дітям.
  9. Допоможіть дитині вивчити кілька цікавих для неї віршів. Навчіть розповідати їх виразно.
  10. Знайомлячи дітей із літерами (буквами), завжди користуйтеся їхніми правильними алфавітними назвами.
  11. Спонукайте дiтей упізнавати вiдомi їм літери у написах на вулиці, в парку, у транспopтi тощо. Заохочуйте до читання слiв з вiдомими лiтерами.
  12. Створіть у сім’ї хоча б невеличку дитячу бiблiотеку. Привчайте дитину бережно ставитися до cвoїx перших книжок, закладiть прагнення зберегти їx, як найкращих друзiв, на все життя.

Правила боротьби з дитячою агресією

  1. Насамперед знайти больові точки в сім’ї.
  2. Нормалізувати сімейні відносини.
  3. Ліквідовувати всі агресивні форми поведінки серед близьких, пам’ятаючи, що дитина, наслідуючи, бачить усе.
  4. Приймати її такою, якою вона є, і любити з усіма недоліками.
  5. Щось вимагаючи від дитини, враховувати її можливості, а не те, що вам хотілося б бачити в ній.
  6. Намагатися погасити конфлікт ще в зародку, спрямовуючи інтерес дитини в інше русло.
  7. Дати зрозуміти дитині, що ви її любите, навіть якщо з’явився новий член сім’ї.
  8. Навчити дитину спілкування з однолітками, приділяючи максимум уваги під час вступу до дитячого садка.
  9. Якщо дитина дратівлива, головне не роз’яснювати, а запобігти удару.
  10. Пам’ятати, що і слово може ранити малюка.
  11. Розуміти дитину!

ЯК НЕ ТРЕБА ПОВОДИТИСЯ БАТЬКАМ АГРЕСИВНОЇ ДИТИНИ

 1.Постійно вселяти їй, що вона погана.

Негативна оцінка з боку дорослого формує негативну оцінку в малюка і ускладнює його спілкування із зовнішнім світом.

1.Негнучкими виховними заходами заганяти дитину в кут, роблячи її жорстокою.

2.Використовувати агресивні методи виховання і покарання (шльопання, куток, ремінь). Не забувайте, що агресивність — це наслідок ворожості, а виховні заходи — не знаряддя битви.

3.Дозволяти дитині стріляти дитячим пістолетом в інших людей.

4.Показувати приклад своєю агресивною поведінкою відносно інших людей або домашніх тварин.

5.Культивувати ворожнечу між дитиною і однолітками.

6.Принижувати гідність дитини образливими словами.

7.Дозволяти дитині переглядати фільми з агресивним змістом.

ПРАВИЛА МОВЛЕННЄВОГО СПІЛКУВАННЯ ДЛЯ БАТЬКІВ

  • Розмовляйте з малюком кожної вільної хвилини.
  • Майте на увазі: основними й провідними співрозмовниками для дитини є мати, батько, дідусь чи бабуся.
  • Пам’ятайте: ваше мовлення є для дитини взірцем для наслідування, тому воно має бути чистим, багатим, виразним, чітким.
  • Доручайте старшим дітям якомога більше у вільний час розмовляти з меншою дитиною.
  • Спонукайте малюка до звуконаслідування, до правильного промовляння слів.
  • Привчайте дітей до вживання слів відповідно до літературної норми.
  • У жодному разі не повторюйте неправильні слова, які вимовляє дитина.
  • Якомога більше залучайте малят до ігор, розповідайте їм казки, розучуйте з ними пісні, скоромовки, вірші.
  • Заохочуйте словесну творчість дітей. Ведіть словничок, записуйте перші вислови свого малюка.
  • Спонукайте дитину до складання віршів, лічилок, будьте їй у цьому помічниками.
  • Уважно ставтеся до всіх дитячих запитань.
  • Ваша відповідь дитині має бути чіткою, доступною, зрозумілою.
  • Спонукайте дітей до запитань, виховуйте «чомучок».
  • Систематично влаштовуйте ігри «у слова».
  • За слушної нагоди вживайте прислів’я, загадуйте загадки.
  • Обов’язково пояснюйте кожне незрозуміле дитині слово, у її присутності звертайтеся до словника.

МОВНІ ОБОВ’ЯЗКИ ГРОМАДЯН

  • Мова — запорука існування народу. Захищаючи рідну мову, ви захищаєте свій народ, його гідність, його право на існування, право на майбутнє. Тож не ухиляйтеся від цієї боротьби! Захист рідної мови — найприродніший, найпростіший, найлегший і водночас найнеобхідніший спосіб національного самоствердження і діяльності в ім’я народу.
  • Володіння державною мовою — не заслуга, а обов’язок патріотів.
  • Розмовляйте рідною мовою — мовою своєї держави: скрізь, де її розуміють, з усіма, хто її розуміє. Не поступайтеся своїми мовними правами задля вигоди, привілеїв, лукавої похвали.
  • Ставлення до рідної мови має бути таким, як до рідної матері: її люблять не за якісь принади чи вигоди, а за те, що вона мати.
  • Сім’я — первинна клітина нації. Щоб вона не змертвіла і не відпала від національного організму, її має живити мова народу. Томурозмовляйте у сім’ї мовою своєї нації.Не вмієте — вчіться.
  • Прищеплюйте дітям ставлення до мови як до святині, до найдорожчого скарбу.
  • Допомагайте кожному, хто хоче вивчати українську мову.
  • Не будьте байдужими до найменших проявів обмежень чи зневажання української мови. Ставтеся до інших мов так, як би ви хотіли, щоб інші ставилися до вашої рідної мови.

Покарання: за і проти. Як зробити правильний вибір та повірити у свою дитину

Найбільше дитина потребує любові дорослих саме тоді, коли найменше заслуговує на неї (Ерма Бомбей)

Готових рецептів та моделей виховання не існує. Але прислухатися час від часу до порад фахівців варто, щоб не припуститися грубих помилок у вихованні. Нині фахівці дедалі частіше наголошують на тому, що значний відсоток батьків не замислюються над цінностями, які вони формують у своїх дітей, не надають значення тому, яку інформацію транслюють їм, іноді спотворюючи їхні уявлення про добро і зло. Сучасні дошкільники розмірковують і висловлюються про вбивства, обдурювання, агресивні махінації, не вважаючи їх злом. Часто дорослі не переймаються цим, вважаючи, що дитина ще мала для усвідомлення негативних аспектів сучасного життя. Дехто, навпаки – думає, що дитина мусить «загартовуватися» і все знати про реалії сьогодення.

Дитина, як губка адсорбує будь-яку інформацію, не піддаючи її сумніву. Тому, краще буде подавати інформацію, враховуючи вік дитини та її індивідуальні особливості (а, якщо є сумніви, то краще порадитися з психологом). Також, насамперед, повірити в унікальність та неповторність своєї дитини. Вона не є точною копією вас самих. Тож не варто вимагати від дитини реалізації вашої життєвої програми і досягнення ваших цілей.

Надайте вашій дитині право прожити своє життя так, як прагне саме вона. Приймайте дитину такою, якою вона є і спирайтеся на сильні сторони її особистості. Не соромтеся демонструвати дитині свою любов. Нехай вона розуміє, що ви любитимете її за будь-яких обставин. Проте, пильнуйте, щоб ваша любов не перетворилася на вседозволеність та бездоглядність. Установіть чіткі межі й заборони (бажано, щоб їх було небагато) і суворо дотримуйтесь їх. Не поспішайте карати. Намагайтеся впливати на дитину проханнями (які відповідають її вікові та можливостям). Вдаватися до покарань варто лише в крайньому разі. Покарання має відповідати вчинку, і дитина повинна розуміти, за що її карають. Надмірне покарання може негативно позначитися на її психічному та фізичному здоров’ї.

Зробити правильний вибір вам допоможе ця пам’ятка.

  • Покарання – це серйозний замах на фізичне та психічне здоров’я дитини.
  • Не карайте дитину із запізненням. Краще вже не карати зовсім.
  • Не забирайте в дитини подарунків, які вона перед тим отримала. Не залишайте її без похвали чи винагороди, що вона їх заслужила вже після того, як завинила.
  • Не нагадуйте дитині про її «старі гріхи».  Покараний – вибачений. Інцидент вичерпано!
  • Дитина має боятися не покарання, а того, що вас засмутить її вчинок, вашого розпачу через необхідність вдаватися до такого виховного впливу.
  • Покарання не повинно принижувати дитину, тобто супроводжуватися грубим  тоном, недоброзичливою критикою чи обзиванням.
  • Важливо пам’ятати, що сенс покарання в тому, щоб дитина зрозуміла серйозність встановлених правил (необхідно пояснити чим незадоволені дорослі і чого хочуть від дитини).
  • Абсолютно неприпустимі фізичні покарання.

Покарання – надзвичайно важкий іспит для дитини. Про фізичне покарання очима дитини розповідає історія, яку в 1978 році розповіла шведська дитяча письменниця Астрід Ліндгрен. «Коли мені було років 20, я зустріла дружину пастора, яка розповіла, що коли вона була молодою і народила свого первістка, то не вірила в фізичні покарання, хоч покарання дітей різками були тоді дуже розповсюджені. Але одного разу, коли сину було 4 чи 5 років, він зробив таку шкоду, що дружина пастора вирішила відступити від своїх принципів і всипати синові різок- вперше у житті. Вона сказала синові, щоб він пішов у двір і сам пошукав та приніс для себе різок. Хлопчика довго не було, а коли він повернувся, його обличчя було в сльозах. Він сказав: «Мама, я не знайшов різку, але знайшов камінь, яким ти можеш в мене кинути». В цей момент мати раптом зрозуміла, як її дитина бачила цю ситуацію: якщо моя мама хоче зробити мені боляче, то немає ніякої різниці, як вона буде це робити, вона може це зробити і камінням. Мама посадила сина до себе на коліна і вони разом заплакали. А потім вона поклала цей камінь на кухонну полицю, як нагадування, що насилля не вихід». Скільки дітей отримали свої перші уроки насильства від тих, кого любили, - від власних батьків – і потім понесли цю «мудрість» далі, передаючи її з покоління в покоління!..» - писала письменниця. Розповідь Астрід Ліндгрен викликала у шведському суспільстві гарячі дискусії про фізичні покаранні дітей.  В 1979 році Швеція стала першою країною в світі, що повністю заборонила покарання дітей , як у школі , так і вдома.