This page is hosted for free by zzz.com.ua, if you are owner of this page, you can remove this message and gain access to many additional features by upgrading your hosting to PRO or VIP for just 32.50 UAH.
Do you want to support owner of this site? Click here and donate to his account some amount, he will be able to use it to pay for any of our services, including removing this ad.

Долучайтесь до громадського обговорення

ІНФОРМАЦІЙНЕ ПОВІДОМЛЕННЯ

про проведення громадського обговорення

щодо присвоєння імені Б. Антоненка-Давидовича
опорному закладу «Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Охтирської міської ради Сумської області»

 

  1. Найменування організатора громадського обговорення -адміністрація

опорного закладу «Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Охтирської міської ради Сумської області»;

  1. Найменування юридичної особи, якій пропонується присвоїти ім’я фізичної особи -опорний заклад «Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Охтирської міської ради Сумської області»;
  2. Ім'я фізичної особи, що пропонується присвоїти юридичній особі, та обґрунтування такої пропозиції – Борис Дмитрович Антоненко-Давидович, відомий український прозаїк і перекладач, літературознавець і публіцист, лауреат Державної премії України імені Т. Шевченка.

Борис Дмитрович Антоненко-Давидович (літературні псевдоніми Богдан Вірний і Б.Антонович) народився 5 серпня 1899 року в передмісті міста Ромни — Засуллі (тепер Сумської обл.) в родині машиніста-залізничника Дмитра Олександровича Давидова і Юлії Максимівни Яновської (Антоненко-Давидович одночасно є псевдонімом і прізвищем його прадідів — реєстрових козаків Антоненків). Коли йому було п’ять років, сім’я переїхала до міста Охтирки. Тут майбутній письменник вступив до Охтирської гімназії, яку закінчив у 1917 році. Спочатку навчався на природничому відділі Харківського університету, але невдовзі перевівся на історико-філологічний факультет Київського університету. Через матеріальні нестатки та безперервну зміну влади офіційно він так і не здобув вищої освіти, і йому довелося опановувати науку самотужки «в бібліотеках та з великої книги життя». У 1920-1921 роках ще зовсім юному Б.Антоненку-Давидовичу випало завідувати Охтирською повітовою наросвітою. В цей час, як свідчать його спогади, він «майже не бував у своєму «комісарському» кабінеті й більше крутився по школах, дитбудинках і садках, терся між селянами й ходив з рушницею в загоні ЧОНу проти Махна та місцевих повстанських ватаг, збирав продрозкладку й проводив вибори до Рад». Проте поступово стан ейфорії змінювався глибокими роздумами над особистими спостереженнями, пережитим і побаченим.

В Охтирці Борис Дмитрович утворив і очолив повітовий Комітет охорони пам’яток мистецтва і старовини, який ставив перед собою завдання вживати рішучих заходів щодо збереження культурної спадщини. Завдяки його зусиллям у місті було відкрито Охтирський історико-краєзнавчий музей.

Власні літературні твори починає публікувати з 1923 року. У червневому номері журналу «Нова громада» за 1923 рік з'являється перше оповідання Б.Антоненка-Давидовича «Останні два». В «Червоному шляху» побачила світ його драма «Лицарі абсурду», а 1926 року – збірка оповідань «Запорошені силуети». Своє літературне «хрещення» письменник одержав у літературній організації «Ланка» (згодом – «Марс»), що відокремилась від строкатого «Аспису» (асоціації письменників). 1927 року в журналі «Життя й революція» надруковано повість Б.Антоненка-Давидовича «Смерть». Наступного року вийшла в світ окрема книжка із невеличкою, але майстерно зробленою повістю «Тук-тук…» та двома оповіданнями. У «Смерті» письменник прагне дослідити й показати «незбагненну» більшовицьку силу й джерела її утвердження. Ця книжка стала значною подією в літературному процесі 20-х і завдала письменникові багато прикрощів, які значною мірою спричинилися до його двадцятирічних поневірянь. Понад шість десятиліть пролежала повість у спецсховах і лише у 1989 році знову побачила світ.

1929 року Антоненко-Давидович випускає у світ збірки репортажів «Землею українською», в яких багато місця приділено національному відродженню. Масові арешти творчої інтелігенції, сфальсифікований процес над СВУ, самогубство М.Хвильового та М.Скрипника глибоко вразили Б.Антоненка-Давидовича й були сприйняті ним як свідомий і цілеспрямований наступ на українську літературу й культуру. Гнітило письменника й постійне шельмування, заборона друкувати роман-трилогію «Січ-мати», повернення з видавництва «Література і Мистецтво» роману «Борг» для докорінної переробки. Морально й матеріального його життя поступово стало нестерпним, і він був змушений тимчасово виїхати з України до Алма-Ати, де почав працювати у Держкрайвидаві редактором художнього сектора.

2 січня 1935 року Антоненка-Давидовича заарештовано й під конвоєм відправлено до Києва. На допитах письменник тримався мужньо. Його звинуватили у приналежності до контрреволюційної націоналістичної організації (УВО), яка нібито силою зброї «прагнула повалити Радвладу на Україні і готувала індивідуальний терор проти Компартії і Радянської держави». На підставі цієї фальшивки Б.Антоненка-Давидовича було засуджено на 10 років концтаборів. Письменник пройшов усі кола ГУЛАГівського пекла, а після того був відправлений на довічне заслання в село з промовистою назвою Малоросєйка Больше-Муртанського району Красноярського краю.

Після повернення до Києва у 1957 році окрилений суспільно-політичною відлигою Б.Антоненко-Давидович активно включається до літературного процесу. Уже наступного року він вирушає в мандри Україною. Враження від подорожей передає у збірках репортажів «Збруч» (1959) та «В сім'ї вольній, новій» (1960). Водночас допрацьовує привезений із заслання в чернетці роман «За ширмою», що публікується спочатку в журналі «Дніпро», а за рік після того твір виходить окремою книжкою і стає помітним явищем української прози. Проте одразу після виходу роману письменника знову починають звинувачувати в неблагонадійності, і йому стає надзвичайно важко надрукувати будь-який твір. Невиданими залишаються таборові нотатки з «захалявного зшитку», що склалися у збірку «Сибірські новели» (видані після смерті автора у 1989 році).

До самої смерті Б.Д.Антоненко-Давидовича, що настала 9 травня 1984 року, тривало принизливе цькування та замовчування письменника, який був змушений животіти на скромну пенсію. В той же час за кордоном, зокрема, в Болгарії, Польщі, Англії, Канаді, США і навіть далекій Австралії його твори видаються окремими книжками, широко відзначаються ювілеї письменника. Нарешті через 5 років після його смерті в Україні виходить його книга художньої прози «Смерть. Сибірські новели. Завищені оцінки», за яку йому посмертно в 1992 році присуджено Державну премію імені                           Т.Г. Шевченка.

У місті Охтирці є вулиця, названа ім’ям видатного земляка. В Охтирській гімназії облаштований музей письменника.

  1. Суб'єкти, що внесли пропозицію щодо присвоєння юридичній особі імені фізичної особи – адміністрація, трудовий колектив.
  1. Строк, місце, час проведення заходів з громадського обговорення, акредитації представників засобів масової інформації, реєстрації учасників 05 лютого – 05 квітня 2020 року, щоденно, цілодобово, сайт опорного закладу «Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Охтирської міської ради Сумської області», сайт Охтирської міської ради, відділу освіти Охтирської міської ради;

  2. Поштова адреса та  адреса електронної пошти, номер телефону, строк і форми для подання пропозицій (зауважень) – вул. Сумська 4, м. Охтирка, Сумська обл., 42706, тел. (05446)2-46-53, е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;
  1. Місцезнаходження та адреса електронної пошти, номер телефону організатора громадського обговорення, за якими можна отримати консультації з питання, що винесено на громадське обговорення, – опорний заклад «Охтирська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів Охтирської міської ради Сумської області» ,вул. Сумська 4, м. Охтирка, Сумська обл., 42706, тел. (05446)2-46-53, е-mail: Ця електронна адреса захищена від спам-ботів. Вам потрібно увімкнути JavaScript, щоб побачити її.;
  1. Прізвище та ім'я особи, визначеної відповідальною за проведення громадського обговорення – Турчин Зоя Миколаївна, заступник директора з навчально-виховної роботи;

9. Строк і спосіб оприлюднення результатів громадського обговорення – квітень 2020 року, на офіційних сайтах опорного закладу, відділу освіти Охтирської міської ради, Охтирської міської ради відповідно до пункту 9 Постанови КМУ від 24.10.2012 № 989 «Про затвердження Порядку проведення громадського обговорення під час розгляду питань про присвоєння юридичним особам та об’єктам права власності, які за ними закріплені, об’єктам права власності, які належать фізичним особам, імен (псевдонімів) фізичних осіб, ювілейних та святкових дат, назв і дат історичних подій».